Екскурсія по школі
(старий корпус)
Приміщення першого корпусу було побудоване і здано в експлуатацію у 1955 році. На першому поверсі знаходиться кабінет хімії, інформатики, військовий кабінет, кабінет основ здоров’я, бібліотека, кабінет виховної роботи, а також навчається 4 клас. Коридор оформлений учнями (фото нашого міста та учнями і вчителями початкової школи).
На другому поверсі першого корпусу розміщено стенди «Світлини нашого альбому». На цих фото – перші випуски кінця 50 початку 60-х років минулого століття. Даний стенд присвячений сім’ї Голоти. Василь Сергійович та Марія Мілентіївна були першими вчителями спочатку семирічної школи, яка існувала на території мікрорайону у пілявоєнний час, а з 1955-1956 навчального року і середньої школи.
Старший син Голота Володимир Васильович був відомим театралознавцем, випустив відому працю «Одеса театральна» та інші монографії і статті присвячені театральній тематиці. Він був відомим режисером Одеського драматичного театру, та палким поборником українського слова. Молодший брат Володимира Васильовича був відомим артистом Московського цирку на Цветном бульваре Ю.Нікуліна.
Цей стенд присвячений олімпійському чемпіону, талановитому тренеру по метанню молота – Бондарчуку Анатолію, який навчався у нашій школі і прославив не тільки наше місто. Але й державу. Відомим спортсменом, неодноразовим переможцем європейських чемпіонатів з легкої атлетики є також випускник нашої школи – Болкун Віктор, який нині проживає на Уралі, Росія. Ейсмонт Ігор – недавній випускник нашої школи теж успішно заявив про себе як переможець з гирьового спорту на Чемпіонатах світу та Європи. Нині він студент академії МВС. В школі навчався відомий поет, який працює в обласній газеті «Подільські вісті» - Анатолій Ненцінський. У школі відбувалися зустрічі з ним, це можна побачити на фото. Цей стенд відображає творчу діяльність вчителя музики і співів, керівника художньої самодіяльності з 1965 по 2009 рік – Куклюка В.О.Його вихованці були переможцями республіканських, обласних та міських конкурсів художньої самодіяльності.
У 1986 році у нашій школі відкрито історико-краєзнавчий музей, який розміщується в новому корпусі.
Другий корпус школи був побудований через 20 років у 1975 році. Тут знаходиться історико-краєзнавчий музей. Музей складається з трьох відділів.
І відділ охоплює період історії нашого краю та міста з найдавніших часів і по ХУІІ століття;
ІІ відділ охоплює період з ХУІІІ по поч..ХХ століття, коли Україна і наш край були у складі Російської імперії. У вітринах зібрані предмети побуту того періоду.
ІІІ відділ музею охоплює переважно період 30-х років і період другої світової війни та ВВ війни. У1964 році з ініціативи вчительки іноземної мови Бараш Іди Наумівни був створений пошуковий загін, який називався тоді «Червоні слідопити». Цей загін займався пошуком визволителів Старокостянтинова та встановленням імен похованих воїнів у братській могилі, яка знаходилася на березі річки Случ, біля школи (у 1975 році до 30-річчя перемоги останки воїнів були перенесені та перезахоронені на території цукрозаводу). Пошуковці відшукали імена 97 загиблих, а також розпочали переписку з ще живими тоді визволителями міста і мікрорайону цукрозвод. Це зокрема воїни 6 саперної бригади І українського фронту, що визволяв наше місто та 90 авіаційного полку. Слідопити почали вести з ними переписку. Воїни –визволителі неодноразово приїжджали у наше місто, мали зустрічі з школярами і були вдячні їм за пам’ять.
Я хочу зупинитися на знаковій події з історії школи слідопити вийшли на визволителя міста, льотчика 90 авіаційного полку, якому тоді було лише 25 років, третього космонавта – Георгія Берегового. Вони почали переписку з Георгієм Береговим і в знак вдячності за історичну пам’ять пошуковців, активісти пошукового загону у 1972 році та 1977 році на запрошення льотчика-космонавта побували у Москві, в Зоряному мистечку. Як згадує випускниця школи Стецюк Зоя Олексіївна в подарунок Береговому учні школи повезли макет нашого цукрозавод вироблений із цукру. Цей подарунок був з вдячністю прийнятий. А у 1973 році визволитель міста, льотчик-космонавт побував у нашому місті. А вчитель малювання нашої школи Наконечний Анатолій Леонтійович намалював портрет Берегового. Який йому і подарував.
Цей музей зберігає нашу історичну пам’ять, тут проводяться уроки історії. та тематичні екскурсії.
ВІХИ І ЛЮДИ
Середня школа №6 відкрила свої двері для учнів у 1955 році.
Першими керівниками школи з часу її заснування були:
Топчій А. – директор школи (1955–1957);
Станкевич А.К.- директор школи (1957-1959);
Артюшенко О.А.- завуч школи (в.о. директора) (1950-1960);
Коваль – директор школи (1960-1962);
Хоменко М.Д. – директор школи (1962-1966) при якому розпочалося будівництво актової і спортивної зали школи;
Бублейко Г.П. – директор школи (01.04.1966-11.1966);
Старостюк Г.Т. – директор школи (16.11.1966-30.06.1971);
Грабчук Т.Я. - директор школи (1971-1983)завдяки якому у 1975 році було відкрито Зал Бойової Слави;
Шмерецький Ю.К. – директор школи (1984-1987);
Калібабчук П.І.- директор школи (1987-1996), був ініціатором створення історичного музею при школі;
Цісарук Н.В. – директор школи (1996- ___)
Значний внесок у розбудову школи та розвитку навчально-виховного процесу внесли такі вчителі:
Голота В.С., який займався організаторською роботою по будівництву першого корпусу школи;
Глушко Г.Я., яка створила при школі чудовий драматичний колектив (1960-1969р.);
Наконечний А.Л., який доклав багато зусиль для художнього оформлення школи (1959-1982 роки.);
Бараш І.Н., зусиллями якої у 1964 році було організовано пошуковий загін визволителів Старокостянтинова та створено Клуб Інтернаціональної Дружби, з досвідом роботи якого знайомились освітяни області;
Шеремета Т.В., яка за високі досягнення у справі навчання і виховання учнів була нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора;
Куклюк В.О., працюючи в школі з 1965 року вніс значний вклад в художньо-естетичний розвиток , його вихованці – переможці міських, обласних і республіканських конкурсів.