Перейти до контенту

Батькам

Приклад згоди на розміщення персональних даних на сайті закладу освіти в мережі Інтернет

Покарання за цькування!

Інформація до відома батьків про кір

“Батьківські комітети” можуть створювати в закладі освіти за ініціативою учасників освітнього процесу та у випадку створення мають діяти на принципах, визначених частиною восьмою статті 70 Закону України “Про освіту”, а саме:

  • пріоритету прав і свобод людини й громадянина;
  • верховенства права;
  • взаємної поваги та партнерства;
  • репрезентативності органів громадського самоврядування, громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства і правоможності їх представників;
  • обов’язковості розгляду пропозицій сторін;
  • пріоритету узгоджувальних процедур;
  • прозорості, відкритості та гласності;
  • обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;
  • взаємної відповідальності сторін.

Які права й обов’язки на рівні школи має батьківський комітет?

  • Мета діяльності комітету – захист прав та інтересів учнів, організація їхнього дозвілля та оздоровлення, участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти в межах своїх повноважень. Рішення такого “батьківського комітету” виконується батьками виключно на добровільних засадах.
  • Батьки можуть розглядати будь-які питання й ухвалювати рішення, крім тих, що належать до компетенції інших органів управління чи органів громадського самоврядування закладу освіти.

Витяг зі статуту школи

4.6. Батьки (особи, які їх замінюють) мають право:

  • захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
  • звертатися до директора закладу освіти, органів управління освітою з питань освіти;
  • брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти.

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ ШКОЛИ на 2024-2025 н. р.:

1 клас — Сабалаєва Віра

2 клас — Балабух Інна

3 клас — Годлевська Світлана

4 клас — Ковтун Ольга, Русінова Людмила

5 клас — Андріяш Оксана, Городова Людмила

6 клас — Шуляк Жанна, Савіцька Тетяна

7 клас — Галка Тетяна

8 клас — Дембіцька Майя, Чмут Ірина

9 клас — Бологан Тетяна

10 клас — Петрук Марія

11 клас — Слінько Лариса

«Адаптація першокласника»

Початок шкільного навчання — це час великих надій, великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, осяг­нення здобутків і підрахунок втрат. Саме тут, у першому класі, і діти, і батьки складають свій перший екзамен, який може визначити всю подальшу долю дитини: поганий шкіль­ний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач, оскільки дитина потроху звикає до поразок, крок за кроком формує в собі самовідчуття невдахи, нездатність ак­тивно протистояти життєвим труднощам.

Адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Не один день і не тиждень потріб­ні для того, щоб вона змогла призвичаїтися до навчального закладу по-справжньому. Це досить складний процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організ­му. Лише за 5—6 тижнів поступово підви­щуються та стають стійкішими показни­ки працездатності, спадають напруження та тривожність.

Залежно від стану здоров'я, сімейної си­туації, відвідування чи невідвідування ди­тячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Г. Чуткіна у своїх дослідженнях виділяє три рівні адаптації.

Високий рівень. Першокласник позитив­но ставиться до школи: правила й вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; розв'язує ускладнені завдан­ня, чемний, уважно вислуховує вказівки, по­яснення вчителя; доручення виконує охоче і сумлінно, без зовнішнього контролю; ви­являє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідуван­ня уроків не викликає у нього особистих переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програ­ми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдання, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю дорос­лого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і робить домашні завдан­ня; доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, поганий фі­зичний стан, у нього переважає пригнічений настрій; трапляються порушення дисциплі­ни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підруч­ником викликає труднощі, під час виконан­ня самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю і спонукань як учителя, так і батьків; для розуміння но­вого матеріалу і розв'язання задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і бать­ків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена та прізвища лише частини однокласників.

Практичне дослідження всіх чинників, які впливають на процес адаптації до шко­ли, є необхідною умовою розвитку про­дуктивної активності і творчості дитини. Вивчення цих показників відкриває мож­ливості розробки стратегії індивідуалізації навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо по­долання різних форм дезадаптації в молод­ших школярів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.

«Адаптація п'ятикласників»

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

10. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

11. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

12. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

13. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

14. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

15. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

16. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

17. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

18. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

19. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

20. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Батькам старшокласників

  1. Проведіть чітку межу між поняттями "батько" і "друг".

Ви можете стати другом своїй дитині. Але якщо ви при цьому станете з ним "на один щабель", відкинете свою батьківську перевагу - це рано чи пізно призведе до проблеми. Це здається грубим, але дитина повинна знати своє місце в сім'ї. Вона - молодша. Вона тільки вчиться жити у світі проблем і протиріч. Ви ж в першу чергу - підтримка, опора у важку хвилину. Підліток має відчувати в вас захист, поважати ваш розум і вміння виходити зі складних ситуацій. Зрозумійте: діти можуть знайти друзів в будь-якому місці. Тоді як хороші батьки зустрічаються вкрай рідко.

  1. Будьте співчутливі.

Це означає бути поруч, навіть коли це нелегко і незручно, коли ви завантажені роботою, коли втома долає вас. Ви потрібні своїй дитині. Особливо в підлітковий період, коли проблеми здаються нерозв'язними, світ несправедливим, а майбутнє досить туманним. Ви завжди повинні знати, що відбувається в житті вашої дитини. Ви повинні заслужити її довіру, пожертвувавши своїм вільним часом. Якщо дитина буде впевнена у вашій підтримці, вашому розумінні – їй буде легше подолати цей тяжкий вік.

  1. Виховуйте в підлітку відповідальність.

Ваша задача - підготувати підлітка до самостійного життя. Пояснити, що якщо він хоче певного способу життя - потрібно докласти зусиль для досягнення своєї мети. Справа не тільки в грошах, а в його відповідальності, незалежності та можливості "стояти на власних ногах". У дитини повинні бути свої обов'язки по дому. Ставте перед нею завдання та обов’язково контролюйте виконання.

  1. Вмійте слухати.

Це означає, слухати і розуміти, не засуджуючи. Навіть якщо дитина сперечається або навіть грубить - не перебивайте. Намагайтеся вловити суть проблеми. Дуже часто це крик про допомогу. Пам'ятайте, що ваша дитина виросла. Тепер проблеми зачіпають його "по-дорослому".

  1. Не лінуйтеся пояснювати.

Завжди пояснюйте причини ваших вимог. Так ви допоможете дитині згодом приймати правильні рішення самостійно. Скажіть, що ви хочете бачити його вдома до певного часу, оскільки після цього на вулицях небезпечно. Підліток повинен бачити у вашому проханні турботу, а не пусту вимогу, бездушний наказ.

  1. Будьте готові встати на захист підлітка .

При всій удаваній дорослості, підлітки - найбільш вразливі істоти на світі. Вони потребують захисту. Хто ж ще встане на їх сторону, якщо не батьки? Дайте дитині зрозуміти, що ви з нею. Що завжди допоможете порадою та ніколи не осудите. Підлітку важливо знати, що він не один в цьому світі.

  1. Будьте в курсі.

Це означає - знати, яку музику слухає ваша дитина, як звуть його друзів (і їх батьків), бути в курсі його шкільних справ - завдання максимум для хороших батьків. Це необхідно, щоб мати точки дотику у спілкуванні батьків з підлітком. Він обов'язково оцінить вашу увагу. Бачачи, що ви в курсі всіх його справ, підліток просто не зможе вас ігнорувати. І навряд чи захоче.

8.Будьте гнучким.

Правила, звичайно, повинні бути, але не без винятків. Наприклад, коли дитина повинна прибратися у своїй кімнаті, але вона зайнялася читанням цікавої книги і просто забула про свої обов'язки. Будьте гнучкими. Зрештою, прибирання може почекати. Дайте дитині зрозуміти, що ви не бездушна машина, що віддає накази, а Людина, яка розуміє і вміє йти на компроміс. Повірте, вже завтра підліток сам прибере у своїй кімнаті із задоволенням.

  1. Майте з дитиною загальні інтереси.

Наявність спільних інтересів означає, що ви розумієте один одного краще. Ви разом вчитеся і ділитеся досвідом. Повірте, ваш підліток хоче мати якийсь зв'язок з вами.

  1. Продовжуйте говорити, навіть якщо він не буде слухати.

Це здається безглуздим, але підлітки завжди прислухаються до батьків. Навіть тоді, коли вони кричать, вони прекрасно чують і розуміють вас. Скажіть своїй дитині, що ви думаєте про куріння, наркотики, секс. Інформація обов'язково пройде через нього, навіть якщо це виглядає так, ніби цього не сталося. Не ігноруйте проблеми дитини. І вона не зможе проігнорувати вас.

  1. Довіряйте.

Підліткові необхідно знати, що він може вам довіряти. Ваша дитина повинна розуміти, що у важку хвилину вона може прийти до вас, і ви її не підведете. Якщо, наприклад, у дитини виникнуть проблеми з однолітками, то ви допоможете їй розібратися, при цьому, не читаючи жодних моралей.

  1. Поважайте.

Батьки і діти повинні поважати один одного. Але батьки часто забувають про це, не поважаючи і не приймаючи думки підлітка в розрахунок. Треба розуміти, що лише ставлячись до підлітка шанобливо, ви маєте право вимагати поваги до себе.

  1. Поважайте приватний простір.

Підлітки намагаються захистити свій особистий простір від стороннього втручання. У такому віці у дитини обов’язково повинна бути своя кімната, яку вона може оформити на свій розсуд. Там і буде її особиста територія. І вторгатися туди без стуку і дозволу не треба.

Також свою кімнату підліток повинен прибирати сам. Не перекладайте речі в відсутність дитини. Він буде знати, що його особисті речі належать тільки йому і ніхто не сміє їх чіпати. Підліток буде почувати себе спокійно і зросте довіра між батьками і дитиною.

  1. Прийміть самовираження.

Не загострюйте увагу на зовнішньому вигляді підлітка, навіть якщо це рвані джинси або незрозуміла зачіска. Кожен має право на самовираження і ваша дитина не виняток. Але що стосується по-справжньому серйозних питань – проявіть твердість. Правила, що стосуються важливих питань, повинні бути сформульовані чітко і виконуватися неухильно.

Підлітковий вік – не найлегший період у житті, як дитини, так і батьків. Саме ви повинні усвідомити: тільки від мудрості батьків залежить становлення особистості дитини в підлітковому періоді.