Перейти до контенту

Батькам

Покарання за цькування!

Інформація до відома батьків про кір

«Адаптація першокласника»

Початок шкільного навчання — це час великих надій, великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, осяг­нення здобутків і підрахунок втрат. Саме тут, у першому класі, і діти, і батьки складають свій перший екзамен, який може визначити всю подальшу долю дитини: поганий шкіль­ний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач, оскільки дитина потроху звикає до поразок, крок за кроком формує в собі самовідчуття невдахи, нездатність ак­тивно протистояти життєвим труднощам.

Адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Не один день і не тиждень потріб­ні для того, щоб вона змогла призвичаїтися до навчального закладу по-справжньому. Це досить складний процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організ­му. Лише за 5—6 тижнів поступово підви­щуються та стають стійкішими показни­ки працездатності, спадають напруження та тривожність.

Залежно від стану здоров'я, сімейної си­туації, відвідування чи невідвідування ди­тячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Г. Чуткіна у своїх дослідженнях виділяє три рівні адаптації.

Високий рівень. Першокласник позитив­но ставиться до школи: правила й вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; розв'язує ускладнені завдан­ня, чемний, уважно вислуховує вказівки, по­яснення вчителя; доручення виконує охоче і сумлінно, без зовнішнього контролю; ви­являє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідуван­ня уроків не викликає у нього особистих переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програ­ми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдання, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю дорос­лого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і робить домашні завдан­ня; доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, поганий фі­зичний стан, у нього переважає пригнічений настрій; трапляються порушення дисциплі­ни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підруч­ником викликає труднощі, під час виконан­ня самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю і спонукань як учителя, так і батьків; для розуміння но­вого матеріалу і розв'язання задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і бать­ків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена та прізвища лише частини однокласників.

Практичне дослідження всіх чинників, які впливають на процес адаптації до шко­ли, є необхідною умовою розвитку про­дуктивної активності і творчості дитини. Вивчення цих показників відкриває мож­ливості розробки стратегії індивідуалізації навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо по­долання різних форм дезадаптації в молод­ших школярів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.

Для батьків

Тест для батьків

Батькам старшокласників

  1. Проведіть чітку межу між поняттями "батько" і "друг".

Ви можете стати другом своїй дитині. Але якщо ви при цьому станете з ним "на один щабель", відкинете свою батьківську перевагу - це рано чи пізно призведе до проблеми. Це здається грубим, але дитина повинна знати своє місце в сім'ї. Вона - молодша. Вона тільки вчиться жити у світі проблем і протиріч. Ви ж в першу чергу - підтримка, опора у важку хвилину. Підліток має відчувати в вас захист, поважати ваш розум і вміння виходити зі складних ситуацій. Зрозумійте: діти можуть знайти друзів в будь-якому місці. Тоді як хороші батьки зустрічаються вкрай рідко.

  1. Будьте співчутливі.

Це означає бути поруч, навіть коли це нелегко і незручно, коли ви завантажені роботою, коли втома долає вас. Ви потрібні своїй дитині. Особливо в підлітковий період, коли проблеми здаються нерозв'язними, світ несправедливим, а майбутнє досить туманним. Ви завжди повинні знати, що відбувається в житті вашої дитини. Ви повинні заслужити її довіру, пожертвувавши своїм вільним часом. Якщо дитина буде впевнена у вашій підтримці, вашому розумінні – їй буде легше подолати цей тяжкий вік.

  1. Виховуйте в підлітку відповідальність.

Ваша задача - підготувати підлітка до самостійного життя. Пояснити, що якщо він хоче певного способу життя - потрібно докласти зусиль для досягнення своєї мети. Справа не тільки в грошах, а в його відповідальності, незалежності та можливості "стояти на власних ногах". У дитини повинні бути свої обов'язки по дому. Ставте перед нею завдання та обов’язково контролюйте виконання.

  1. Вмійте слухати.

Це означає, слухати і розуміти, не засуджуючи. Навіть якщо дитина сперечається або навіть грубить - не перебивайте. Намагайтеся вловити суть проблеми. Дуже часто це крик про допомогу. Пам'ятайте, що ваша дитина виросла. Тепер проблеми зачіпають його "по-дорослому".

  1. Не лінуйтеся пояснювати.

Завжди пояснюйте причини ваших вимог. Так ви допоможете дитині згодом приймати правильні рішення самостійно. Скажіть, що ви хочете бачити його вдома до певного часу, оскільки після цього на вулицях небезпечно. Підліток повинен бачити у вашому проханні турботу, а не пусту вимогу, бездушний наказ.

  1. Будьте готові встати на захист підлітка .

При всій удаваній дорослості, підлітки - найбільш вразливі істоти на світі. Вони потребують захисту. Хто ж ще встане на їх сторону, якщо не батьки? Дайте дитині зрозуміти, що ви з нею. Що завжди допоможете порадою та ніколи не осудите. Підлітку важливо знати, що він не один в цьому світі.

  1. Будьте в курсі.

Це означає - знати, яку музику слухає ваша дитина, як звуть його друзів (і їх батьків), бути в курсі його шкільних справ - завдання максимум для хороших батьків. Це необхідно, щоб мати точки дотику у спілкуванні батьків з підлітком. Він обов'язково оцінить вашу увагу. Бачачи, що ви в курсі всіх його справ, підліток просто не зможе вас ігнорувати. І навряд чи захоче.

8.Будьте гнучким.

Правила, звичайно, повинні бути, але не без винятків. Наприклад, коли дитина повинна прибратися у своїй кімнаті, але вона зайнялася читанням цікавої книги і просто забула про свої обов'язки. Будьте гнучкими. Зрештою, прибирання може почекати. Дайте дитині зрозуміти, що ви не бездушна машина, що віддає накази, а Людина, яка розуміє і вміє йти на компроміс. Повірте, вже завтра підліток сам прибере у своїй кімнаті із задоволенням.

  1. Майте з дитиною загальні інтереси.

Наявність спільних інтересів означає, що ви розумієте один одного краще. Ви разом вчитеся і ділитеся досвідом. Повірте, ваш підліток хоче мати якийсь зв'язок з вами.

  1. Продовжуйте говорити, навіть якщо він не буде слухати.

Це здається безглуздим, але підлітки завжди прислухаються до батьків. Навіть тоді, коли вони кричать, вони прекрасно чують і розуміють вас. Скажіть своїй дитині, що ви думаєте про куріння, наркотики, секс. Інформація обов'язково пройде через нього, навіть якщо це виглядає так, ніби цього не сталося. Не ігноруйте проблеми дитини. І вона не зможе проігнорувати вас.

  1. Довіряйте.

Підліткові необхідно знати, що він може вам довіряти. Ваша дитина повинна розуміти, що у важку хвилину вона може прийти до вас, і ви її не підведете. Якщо, наприклад, у дитини виникнуть проблеми з однолітками, то ви допоможете їй розібратися, при цьому, не читаючи жодних моралей.

  1. Поважайте.

Батьки і діти повинні поважати один одного. Але батьки часто забувають про це, не поважаючи і не приймаючи думки підлітка в розрахунок. Треба розуміти, що лише ставлячись до підлітка шанобливо, ви маєте право вимагати поваги до себе.

  1. Поважайте приватний простір.

Підлітки намагаються захистити свій особистий простір від стороннього втручання. У такому віці у дитини обов’язково повинна бути своя кімната, яку вона може оформити на свій розсуд. Там і буде її особиста територія. І вторгатися туди без стуку і дозволу не треба.

Також свою кімнату підліток повинен прибирати сам. Не перекладайте речі в відсутність дитини. Він буде знати, що його особисті речі належать тільки йому і ніхто не сміє їх чіпати. Підліток буде почувати себе спокійно і зросте довіра між батьками і дитиною.

  1. Прийміть самовираження.

Не загострюйте увагу на зовнішньому вигляді підлітка, навіть якщо це рвані джинси або незрозуміла зачіска. Кожен має право на самовираження і ваша дитина не виняток. Але що стосується по-справжньому серйозних питань – проявіть твердість. Правила, що стосуються важливих питань, повинні бути сформульовані чітко і виконуватися неухильно.

Підлітковий вік – не найлегший період у житті, як дитини, так і батьків. Саме ви повинні усвідомити: тільки від мудрості батьків залежить становлення особистості дитини в підлітковому періоді.